List of tags (topics).

Ліцензія на успіх

Тоді як іноземні власники торгових марок здебільшого воліють вести бізнес в Україні самостійно, місцеві компанії починають активно продавати власні франшизи за кордон

Відвідувачі фаст-фуду „МакДональдз”, напевно, навіть не здогадуються, що майже 70% закладів цієї мережі у світі не належать однойменній компанії, а лише користуються її іменем. Під жовтою аркою і клоуном Рональдом працюють сотні приватних підприємців, що купили спеціальну ліцензію — франшизу, разом із „бібліотекою” вимог і правил.

Натомість вони отримали глобальну рекламну кампанію і більш-менш гарантований потік клієнтів. Адже відомо: хай в яку найекзотичнішу країну приїхала б людина, здебільшого вона буде більш схильною зайти до закладу з відомою їй назвою. Бо навіть у чужому та незнайомому місці знатиме, що там запропонують із їжі та напоїв. Вигідно це і самій компанії — власниці бренду, адже зникає потреба утримувати і контролювати кожен заклад, а сплата за користування маркою — роялті — дає додаткові і доволі легкі прибутки.

Система розширення бізнесу за допомогою франчайзингу у сфері громадського харчування — найпоширеніша. Ресторани, піцерії, фаст-фуди, кав’ярні... За таким самим принципом найчастіше прагнуть розвиватися і магазини одягу, взуття, аксесуарів та фірми сфери послуг. На Заході, застосовуючи схему франчайзингу, розширюються навіть мережі секс-шопів чи фірми, що надають послуги зі знищення документів.

В Україні такого різнобарв’я поки що немає. Та Роман Кирилович, керівник проектів компанії International Standard Franchise, вважає, що це питання часу. Він каже, що не всі власники іноземних торгових марок наразі поспішають продавати право працювати під своєю маркою українським підприємцям, оскільки „поки що не вірять в потенціал країни, якщо йдеться про франчайзинг”. В основному вони віддають перевагу самостійному утриманню та управлінню торговельними об’єктами.

Михайло Шуранов, керівник департаменту державних і громадських зв’язків „МакДональдз Юкрейн”, каже, що компанія не використовує франчайзинг в Україні, бо на даний момент і сама здатна керувати закладами. А крім того, на його думку, українське законодавство у цій сфері не дозволяє достатньо контролювати франчайзі.

МакДональдз очікує, що франчайзі (той, хто купив франшизу) значну частину свого часу буде проводити у своїх закладах. Тобто це не тільки інвестор, а й бізнесмен, який щоденно опікується бізнесом. „Гадаємо, ще не багато інвесторів готові бути франчайзі у нашому розумінні цього слова”, — пояснює Шуранов специфіку українських реалій.
( Read more... )

Про МНС і катастрофи

МНС займається не тим, чим мало би займатися.

Ця установа героїчно воює із наслідками лих і катастроф замість того, щоби буденно робити все можливе і неможливе, аби запобігти лихові чи принаймі мінімізувати моживу шкоду, якщо лиха не уникнути.

Адже у більшості випадків це можливо. Взяти останнє лихо - паводок на заході країни. Цей регіон регулярно страждає від паводків. Із року в рік. І жодної діяльності напередодні "сезону дощів" чи принаймі коли вони тільки починаються і ще можна встигнути відселити людей, евакуювати майно. Врешті решт поставити дамби чи що там у таких випадках робиться - для цього у міністерстві мають працювати "спеціально навчені люди".

Але ні. Це, напевно, аж надто буденно і зовсім не героїчно і не ефектно виглядатиме на ТБ. Чи керівники міністерства просто не знають як організувати ефективну запобіжну роботу?

(Оригінал)

Дефіцитні послуги

Відсутність конкуренції на ринку послуг дає змогу фірмам „крутити носами”, вибираючи клієнтів та встановлюючи ціни

Столичний видавець Олексій Капуста підрахував, що близько години на тиждень втрачає, стоячи в черзі на автомийку. За рік так набігає одна-дві доби. З такою проблемою стикається чи не кожен український автомобіліст.

Не кращою є ситуація і з чергами до закладів громадського харчування під час обідньої перерви у ділових частинах великих міст — вони не менш вражають, аніж на автомийках. Часом офісним клеркам середньої ланки доводиться витрачати більшу частину годинної обідньої перерви на стояння у довжелезній черзі до каси чи очікуючи на вільний столик.

Попит на такі послуги пов’язаний з тим, що у містах мало закладів громадського харчування з доступними цінами. Це постійно відчуває на собі Інга, яка працює у столичному бізнес-центрі „Парус”, у самому серці столиці. „Хоча тут є фаст-фуди, але в обідню перерву вони забиті”, — скаржиться вона. Через це доводиться або йти на обід раніше за інших, або вистоювати довжелезну чергу. Поблизу офісу Інги є також кілька мережевих ресторанів, але вартість найдешевшого бізнес-ланчу починається від 55 грн. „Там завжди можна знайти вільні місця, але з такими витратами туди не находишся”, — каже Інга. Її більш‑менш гнучкий графік дозволяє вийти на обід о 12-й, коли у фаст-фудах ще невеликий наплив відвідувачів. Але вона не уявляє, як встигають ті люди, котрі мають жорстку обідню перерву — з першої до другої дня.

Така ситуація, за даними компанії з маркетингових досліджень TNS Ukraine, призвела навіть до зменшення кількості охочих відвідувати фаст-фуди в обідню пору. Натомість росте відсоток тих, хто харчується там після п’ятої — тобто вже після роботи.

Не легше почуваються й ті, хто запланував ремонт. Нерідко, аби зробити ремонт у квартирі, треба довго шукати майстрів, у яких також календар заповнений. До того ж замовник мусить щодня навідуватись до майстрів, аби контролювати їхню роботу та перевіряти, чи не зникла, бува, частина будматеріалів, особливо якщо ремонтом займається „бригада майстрів”, знайдена за об’явою на стовпі, що не має ні офісу, ні банківського рахунку.

На відміну від інших ринків, особливо роздрібної торгівлі, ринок побутових послуг — через свою дещо нижчу рентабельність та нестачу на ринку кваліфікованих спеціалістів — все ще має багато ніш для заповнення. Це стосується як буденних послуг, так і доволі екзотичних.

Нижче „Новинар” наводить приклади деяких видів послуг, які виникли нещодавно, щоб задовольнити потребу в них на ринку, і які заслуговують на увагу через свій креативний підхід до справи, нестандартне мислення та намагання оперативно реагувати на запити ринку.
( Read more... )

Повстанська карта

Колишній львівський газетяр тепер відкриває ресторани, які приречені стати відомими. Відвідувачі або у захваті, або у гніві. Емоції – головна фірмова страва

У дворі старого львівського будинку поблизу площі Ринок не раз збиралися троє молодих чоловіків — Lion, Petrovich та Defender. Розташувавшись на пластикових стільчиках під великою парасолею, вони проводили співбесіди зі своїми майбутніми працівниками. Набравши таємничого вигляду, обіцяли золоті гори. Час від часу із сирого підвалу вилазили пацюки і шастали двором. А кандидати на нову роботу думали, напевно, що з цими хлопцями не все гаразд.

Донедавна мало хто знав чи здогадувався, хто криється під псевдо Lion, Petrovich та Defender. Під час інтерв’ю у вже легендарному ресторані „Криївка” Defender — Юрій Назарук та його товариш Lion — Андрій Худо розкрили свої справжні імена. Але третього напарника — Petrovich’а — називати не стали. „У нас така домовленість: кожен за себе говорить сам. І ми уклали пакт щодо розкриття власників. Наразі третій у нас „в тилах”, — одразу попередили бізнес-партнери.

На запитання, чи мали вони досвід роботи у сфері громадського харчування, Назарук абсолютно серйозно зауважує: „Ми маємо досвід у підприємництві й даруванні позитивних емоцій. От вам і весь ресторанний бізнес”.
( Read more... )

Міліцейський добробут

Чиновники, не соромлячись, змушують громадян, що отримують закордонний паспорт, переказувати гроші приватній страховій компанії

Киянка Світлана не мала жодного наміру „качати права”, коли прийшла до відділення ВВІР у Харківському районі оформлювати закордонний паспорт. Але отримавши від працівника відділення квитанції, які повинна була оплатити, аби отримати документ, вона несподівано виявила платіж за страховку. Світлана (прізвища забажала не називати) сама працює начальником відділу у страховій компанії, і від пропозиції чиновника відмовилася категорично. „Я сказала їм, що сплачувати за страховку не буду”, — розповідає жінка. На запитання: „А чому це?” Світлана впевнено заявила: „Я куплю страховку тоді, коли мені це буде по­трібно для подорожі, й у тій страховій компанії, в якій захочу. Тому що це добровільне страхування, і я маю право вибирати страхову компанію”.

Втім, нав’язування „страхових” платіжок у ВВІРах (відділеннях Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС) розраховане, вочевидь, на тих громадян, які погано обізнані у своїх правах та не надто переймаються тим, аби дізнатися, які платежі є обов’язковими, а які — ні. Журналістові „Новинаря” у ВВІРі Шевченківського району серед квитанцій на сплату держмита, інформаційних послуг та послуг ВВІР також видали квитанцію, отримувачем платежу за яким була не державна установа, що оформлює паспорти, а приватна компанія НФСК „Добробут”. У графі „призначення платежу” квитанції, друкованій типографським способом, вказано: „К61, страхування мед. витрат”. Сума, вписана від руки, — 75 грн.

Вибірковий підхід
З-поміж більш як півсотні людей, які суботнього ранку під ВВІРом столичного Шевченківського району на проспекті Перемоги чекають своєї черги здати документи на закордонний паспорт, переважна більшість оплатила усі видані їм платіжки. Дехто пояснює, що навіть не роздивлявся їх, — видали, значить, треба сплатити. „Ой, краще заплатити, а то потрапиш у неласку до них [паспортистів] і потім невідомо скільки часу ходитимеш сюди за паспортом”, — скаржиться середніх літ жінка, яку напередодні змусили сплатити штраф за зіпсований бланк заяви.
( Read more... )

Навздогін за Біллом Гейтсом

Студент Львівської політехніки створив потужну програмістську фірму, орієнтовану на Захід

Два випускники Львівського політехнічного інституту на початку 1990-х, як багато хто з їхніх ровесників-комп’ютерників, займалися програмуванням. Були ті двоє хоч із порожніми кишенями, проте повні ентузіазму — їм хотілося більшого. „Не можна сказати, що ми сиділи, — думали кілька місяців чи півроку, проаналізували сто варіантів і після того вирішили, що робити”, — пригадує ті часи Тарас Вервега — один з двох студентів, а нині співзасновник і віце-президент компанії SoftServe. Він переконаний, що створити та поставити на ноги власну фірму йому та його товаришеві Тарасові Кицмею вдалося перш за все завдяки тому, що у певний час вони опинилися „у правильному місці, у правильному стані здоров’я та настрою та з правильною командою однодумців”.
( Read more... )

...найбагатшим, які люблять говорити про соціальні проекти. Ідея - і соціальна, і бізнесова водночас

Пропоную нашим мільйонерам і мільярдерам почати будувати лінії метро. Якщо є приватні авіа- і різні інші транспортні компанії, то чому не може бути приватного метро?

Нехай це будуть приватні лінії. Нехай проїзд коштує хоч 2, хоч 5 гривень.

Але щоб можна було дістатися у більшість точок міста як у містах зі справді розвиненим метрополітеном.

Повірте, воно вартуватиме того!

Бо за будь-якими розклАдами набагато дорожче коштує витрачати час, стоячи у "скотовозках" у безкінечних пробках, роблячи по 2-3-5+ пересадок на день та піші марш-кидки на кільканадцять кварталів.

Чекати на прогрес від муніципалітетів годі. Бо метро-проекти, намальовані ще років 20 тому, які зараз вже час було би почати ремонтувати, досі не реалізовані. Мріяти про нові лінії, які треба планувати і будувати зараз, може тільки невиліковний оптиміст чи фантаст. Темпи "одна станція на рік" не вміщаються ні в які ворота. Тим паче – у ворота метрополітенівських переходів.

Єдина альтернатива хіба що найняти ген.директорами метрополітенів іноземних топ-менеджерів із західних чи японських підприємств, дати їм карт-бланш у звільненні-призначенні начальників відділів (особливо напрямку розвитку і будівництва). І (що особливо важливо) дати право запроваджувати примусове харакірі для спійманих на відкатах, хабарах і т.п. штуках. Але швидше Ахметов, Коломойський та Пінчук почнуть вскладчину будувати "альтернативне" метро, аніж муніципальні структури очолять грамотні менеджери.

(Оригінал)

Продовжуємо тему посольств і відновлення візового режиму для іноземців.
На прикладі прибалтійських країн.

Продовжуємо тему посольств і відновлення візового режиму для іноземців.
На прикладі прибалтійських країн.

Я вже писала в коментарях до одного із попередніх постів, що отримала відмову у латвійській візі.

На збирачку апельсинів навряд чи я схожа:), та й апельсинів у Латвії нема... Тим не менш. Новій шенгенській країні Латвії, як і Польщі з історії мого знайомого, здалася «неясною» мета поїздки людини, котра а) збирається проживати біля моря, б) вже була у Латвії, в) вже була у шенгенській зоні, в) має діючу багаторазову візу в США (і будемо чесними – аби хотіла десь по батрачити на апельсинах, то давно би то зробила, але раз не зробила, значить не хотіла).

Консул була настільки люб’язна, що відповіла на адресованого їй персонального електронного листа. Почала вона з того, що «згідно законодавства Латвії ми не зобов’язані інформувати вас про причину відмови». По-друге, «я бачу із ваших документів, що ви можете звернутися по візу знову». Ну і тільки по-третє (нарешті!) «на жаль незрозуміла мета вашого візиту».
( Read more... )

De Beers від ЄДАПС

У Києві з’явився ще один атрибут „солодкого життя” – магазин відомої ювелірної марки, яку в Україні представляє місцевий виробник закордонних паспортів

Подвійні скляні двері й високий статний охоронець у чорному костюмі на вході. Приємне м’яке світло, багато простору і мало вітрин. Людину, яка заходить до магазину під всесвітньо відомою маркою південноафриканської компанії De Beers, що недавно відкрився у Києві, одразу обступають консультанти — вітаються і цікавляться, яка прикраса їй потрібна. Усі як на підбір — білявки у строгих чорних костюмах — надягають білі рукавички з м’якої тканини, щоб дістати з вітрини з товстого скла обручку чи кольє, аби потенційний покупець міг роздивитися виріб зблизька й приміряти його.

„До кожного виробу додається паспорт, який підтверджує справжність діаманта, його вагу в каратах, огранування, тип металу. Кожен виріб має власний ідентифікаційний номер”, — пояснює дівчина-консультант. У разі купівлі дуже дорогих речей чи комплектів прикрас можна навіть отримати маленький діамант у подарунок. „Ось такий, як у мене, — 0,06 карата”, — показує консультант маленький значок-логотип D з діамантом на лацкані свого жакета.
( Read more... )

The European Union has banned the import of Ukrainian sunflower oil after member countries found more than 6,000 tons of contamined Ukrainian sunflower oil.

The European Union recalled Ukrainian sunflower oil imports after Greek authorities discovered 3,000 tons of contaminated Ukrainian oil last month. Spain, Italy and Switzerland have also reported finding contaminated oil. Further tests have discovered an additional 3,060 tons were tainted.

European Union authorities found high traces of mineral oil in the imports. News of the contaminated oil was communicated to other EU countries through the Rapid Alert System for Food and Feed leading the 27 member EU to halt further shipments of Ukrainian sunflower oil and demand that Ukrainian authorities implement strict checks before shipping it to Europe.

“Starting from the moment when it became known about contamination of Ukrainian-made oil with mineral oil, the European Commission on Health and Consumer Protection demanded that the Ukrainian authorities conduct an investigation and provide its results regarding how and where this could happen,” Nina Papadulaki, a spokeswoman for the EU Health Commissioner, told Novynar.
( Read more... )

Original.

Доларовий стрес

Незважаючи на зростання гривні, зниження цін на імпортні товари очікувати не варто

Олена Гурова, директор з реклами однієї зі столичних фірм, нещодавно придбала автомобіль, взявши у банку доларовий кредит. На момент подання заявки до банку курс долара на віконці обмінника біля її офісу був близько 5 грн. / $. Коли вона отримала рішення кредитного відділу банку, долар упав до 4,78 грн. / $, а на момент підписання кредитної угоди — взагалі опинився у нокдауні, впавши до 4,57 грн. / $.

За словами Олени, вона не очікувала такого „сюрпризу”. Замість запланованої переплати у $2 тис. вона втратила $4 тис. Адже вийшло, що сума, яку треба було заплатити автосалонові, суттєво зросла у перерахунку на сьогоднішній курс долара і різницю доведеться сплачувати з власної кишені. До того ж зарплата Гурової прив’язана до американської валюти. І хоча поки що працедавець видавав її у гривнях, перераховуючи по дуже вигідному внутрішньому курсу 5,3 грн. за долар, Олена не впевнена, що не постане питання про коригування доходів відповідно до нових реалій.

Втім, Гурова сподівається, що низький курс збережеться, і, швидко сплативши кредит, вона зможе компенсувати свої втрати.

Минулотижневе коригування Нацбанком офіційного курсу долара стало психологічним шоком для багатьох українців, які звикли до майже непорушної цифри 5,05, що трималася з 2005 року. Натомість відтепер їм доведеться звикати до життя в умовах, коли курс долара до національної валюти поступово перестає бути сталою величиною.

Шкідлива прив’язка
Свою залежність від долара відчули не тільки громадяни, які мають заоща­дження у „зелених”, а й дрібні підприємці, які співпрацюють із західними фірмами так званої доларової зони. Так, Єгор (просив не називати його прізвища) керує київським відділом розробки програмного забезпечення міжнародної телекомунікаційної компанії. У нього в штаті більше десятка працівників, але, розпочавши працювати всього кілька місяців тому, Єгор тепер має проблему: треба пояснити головному офісові потребу збільшити фонд заробітної плати для українського відділення через різке здешевлення долара.
( Read more... )

Останні мерські вибори в Києві довели, що зміна принципу обрання голови міста - питання не менш важливе, ніж проблема із заторами

Із виборчою системою у місті Києві треба щось однозначно робити.

Перегляд оголошених результатів доводить, що більше 69%(!) виборців - проти Черновецького. Але виборча система дозволяє йому перемогти і будти мером далеко не усіх киян всього лиш із 37,72%. Це просто парадокс.

Я вже мовчу про явку виборців, яка окрім сліз ніяких емоцій не викликає.

Схоже, що ті, хто найбільше обурювався діяльністю Черновецького, на вибори взагалі не пішли. Зате активність як завжди показали "малоімущіє", пенсіонери та маргінали, яким все рівно яким буде місто за 5 - 10 - 20 років, головне зараз "червінця" на пивасик та консервів на закусь підкинули.

Уже навіть не смішно.

(Оригінал)

Послизнулися на олії

Європейці виявили в українській олії хімічні домішки. Наскільки безпечна олія, що продається на внутрішньому ринку?

Уряди кількох країн Євросоюзу протягом травня рекомендували відкликати з продажу олію українського виробництва. Майже одночасно це зробили Іспанія, Італія, Швейцарія та Греція. Усі вони отримали повідомлення, розповсюджене через загальноєвропейську систему негайного сповіщення RASFF. Європейці з’ясували, що в імпортованій з України олії містяться вуглеводні, яких там бути не повинно.

„Органи влади ЄС рекомендують фірмам, яких це зачепило, відкликати забруднену олію та вироблені з її застосуванням продукти, в яких міститься більш як 10% такої олії”, — йдеться в офіційному документі Федерального управління охорони здоров’я Швейцарії.

І хоча аналіз показав, що виявлена речовина та її концентрація не шкідливі для здоров’я (завдати шкоду вони можуть лише при дуже тривалому вживанні), європейські чиновники вирішили перестрахуватися. Таким чином, близько 40 тисяч тонн української олії, яка була розфасована місцевими фірмами й відправлена на продаж, опинилося фактично під арештом. А оскільки частина продукції вже була продана, точно підрахувати, скільки забрудненої олії потрапило на європейський ринок, складно. Одночасно постало питання, наскільки чистою є соняшникова олія, що продається в Україні, адже щонайменше одна з проб показала значне перевищення вмісту вуглеводнів.
( Read more... )

/Матеріал є частиною Теми номера/.

Дешеві крила

Нова авіакомпанія має намір пересадити у літаки українських пасажирів залізниці та автобусів і вже за два роки почати отримувати прибутки

Аліна Станкевич, яка живе і працює у Києві, 25 квітня — у перший день продажу квитків лоу-кост-авіакомпанією „Візз Ейр Україна„ — придбала для себе та чоловіка два квитки до рідного Львова. „Ми заплатили рівно 79 гривень за один квиток в один бік — як і обіцяли рекламні банери”, — розповідає вона.

79 гривень — це промоціна, яку компанія пропонує напередодні початку своїх польотів в Україні. „Купували квитки на перший рейс принципово, — каже Станкевич. — Летіти у ці дні до Львова нам не потрібно, але пропустити перший рейс цієї компанії ми не могли — надто довго чекали, коли хоч якийсь лоу-кост нарешті прийде в Україну”.

Втім, навіть після закінчення рекламної кампанії піднімати ціни до рівня звичайних перевізників у компанії не збираються, адже низька ціна за можливість дістатися з пункту А у пункт Б — головна перевага так званих бюджетних (або лоу-кост — у перекладі „низька вартість”) авіакомпаній.

„Принцип надзвичайно простий: якщо ви замовляєте квитки за 2-3 місяці до польоту, ви завжди зможете знайти ціну, що починається з 79-100 гривень, — пояснює Наталія Казмер, генеральний директор „Візз Ейр Україна”. — Але чим ближче до дати вильоту, тим, звичайно, вища й ціна, бо літак заповнюється. Знаючи цей принцип, завжди можна знайти квиток за прийнятною ціною”.

„Висока” ціна становитиме близько 200 грн. Однак терміновий квиток, куплений, образно кажучи, за хвилину до вильоту, може коштувати і 1500 грн.
( Read more... )

Про єдину користь виборів й іноземних інвесторів із донецькою пропискою

Єдина користь виборів, яку в українських реаліях громадянин може відчути і побачити та користуватися нею - це масштабні марафети, які влада наводить напередодні виборів/перевиборів.

Якраз коли грянув грім перевиборів, ЖЕКи розпочали бурхливу діяльність. У дворах не просто залатують роками "непомітні" дірки, а повністю перестеляють асфальт, міняють бордюрчики на нові і викладають їх під лінієчку, ремонтують колектори, фарбують двері під'їздів, моментально по дзвінку до чергового ЖЕКа ремонтують світильники на поверхах (навіть лампочку замінюють, хоч просили тільки поремонтувати), розбивають клумбочки, висаджують кущики, ставлять дитячі гірки, гойдалки і пісочниці... Словом - роблять те, чого не робилося роками. Не робилося би і далі, аби не грянув грім із перевиборами.

Це робиться навіть у кварталах вже двома голосуваннями Київради "зданими" під реконструкцію - тобто під знесення і перебудову (проект двічі затверджений вцілому із вимогою доопрацювання деталей).

Втім, як каже народна мудрість - із поганої вівці хоч шерсті шмат.

Але під загрозою перевиборів міська влада вважає, що усі мешканці мають дуже сильно зрадіти, "впєчатліцца" масштабними марафетами і миттю проголосувати за "турботливу владу":)


ПС: Але це буденне. Насправді, новина тижня (якщо не року) - це те, що компанія, яку називали одним із великих іноземних інвесторів (Vanco) виявилася "причетною" до Рината Ахметова. Як жартує наш головний редактор Оля Крижаносьвка "після цього, окрім індуса Міттала вже жодному іноземному інвестору вірити не можна":)

Після цього вже навряд чи здивує, якщо іще який небудь "іноземний інвестор" виявиться черговою "лавочкою" Рината Леонідовича.

(Оригінал)

Про особливості автоподорожей Україною та чому поїзди нападають на мирних пішоходів

Подорожі минулих вихідних дорогами Україні привели мене до двох висновків.

1. Подорожувати на авто Україною можна тільки міжобласними магістралями. Не приведи Господи з'їхати на менш значимі дороги,( Read more... )
(Оригінал)

Інвестиція у той світ

Ажіотаж на ринку землі зачепив і престижні закриті кладовища – з’явилися люди, готові за кругленьку суму поховати будь-кого біля своїх родичів

Не кожному байдуже, де його поховають”, — каже киянка Лілія, йдучи алеєю Байкового кладовища, яке вже багато років закрите для нових поховань. Тепер тут хоронять тільки видатних осіб та високопосадовців або підзахороняють померлих родичів до тих, хто вже давно покоїться на Байковому.

„Новинар” знайшов Лілію через незвичне оголошення у розділі про продаж нерухомості: „Байкове кладовище. Місце під захоронення” і звернувся до неї як потенційний покупець. Але вона не єдина, хто вирішив продати шматок незвичної нерухомості у самісінькому центрі Києва (Байкове кладовище міститься менш ніж за п’ять кілометрів від Хрещатика). Подібні оголошення — вже не дивовижа. На Байковому, як і на інших визначних та історичних цвинтарях України — львівських Личаківському та Брюховицькому, на „нерухомість” великий попит, а її ціна нерідко перевищує вартість іномарки середнього класу.

Лілія нарікає, що у газетах безкоштовних оголошень не знають, у який розділ вміщувати пропозиції продажу ділянок на цвинтарі. Вона розповідає, що кілька років тому на Байковому був неформальний маклер, який допомагав знайти одне одного покупцям і продавцям місць для поховання. „Потім адміністрація кладовища змінилася, і зараз такої людини немає. От і доводиться самій займатися цим”, — бідкається Лілія.
( Read more... )

In the search for money to start or develop their own businesses, Ukrainians are prepared to mortgage their property, take on investors or be game show participants. However, it’s often not enough.

Where to get the money for your own business? That is the question every aspiring businessman asks when he starts down the path to become a millionaire.

The days when you had a chance to get rich by re­selling everyday goods or manipulating sharp fluctuations in the exchange rate for dollars are over. Now people have to look for other ways gain a financial base for their business.

Among the simplest, yet riskiest sources of financing are bank loans. Though almost all banks offer loans for any purpose under mortgage conditions, some are starting to stress in their advertising that such loans are available for starting businesses.

Yet experienced entrepreneurs don’t advise rashly jumping at such opportunities. There are significant risks and if your business goes bankrupt, the borrower might end up on the street.
( Read more... )

Original.